14.01.2006

В другій сурі Корану дається вказівка віруючим чинити Хадж (вірші 192(196)-195(199)). Коли чиниться Хадж, паломники збираються в Мецці - головному священному місті мусульман, яке знаходиться в Саудівська Аравії. Паломники слідують певному маршруту, рухаючись на південь від Мекки в Міну, потім в Арафат – на гору Милості, а потім назад. Найважливішими частинами паломництва є моління в Арафаті, ритуал побиття камінням стовпів сатани в Міні, який треба повторити тричі, і приношення в жертву тварин.

Суть Хаджу очевидна – це ритуал очищення від гріхів, через прощення Аллаха. Краще ніж в Корані не скажеш:

194(198). Heма на вас гріха, якщо ви шукатимете милості від вашого Господа. А коли ви рушите з Apaфата, то поминайте аллаха при заповідному ам'ятнику. І поминайте Його, як Він вивів вас на прямий шлях, хоча до цього ви були з тих, що помиляються.

Гора Милісті в Арафаті
Picture is a courtesy of Channel4 ( www.channel4.com )

А ось щоб зрозуміти, чому Хадж має таку ритуальну форму, треба знати про роль біблійного патріарха Аврама в ісламі. В Корані Аврам зветься Ібрагимом.

По біблії Сара - дружина Аврама, яка багато років залишалася бездітною, запропонувала своєму чоловіку переспати з її рабинею-прислужницею єгиптянкою Огарь, щоб дитина від неї стала, як би, дитиною сім'ї. Розділ 16-й Буття дає деталі ситуації, яка виникла. Вагітна служниця, що загордилася, була вигнана (вигнання в ті часи було не на вулицю, а в пустелю). Божий Ангел наказує Огарі підкорятися своїй пані, а також назвати сина, коли народиться, Ишма-Эль (на івриті дослівно «почув Бог»), і рятує Огарь від спраги.

По Божій милості, Сара, все ж таки, народжує Авраму сина. Ім'я цьому сину Іцхак (на івриті дослівно «засміється»). Таке ім'я було дано, оскільки Сара внутрішньо засміялася, коли Бог сказав їй, що вона народить в своєму похилому віці. Як повідомляє біблія, Ішмаель насміхався над своїм малолітнім братом (Буття 21:9). Цього Сара не cтерпіла. Тепер Огарь і її син Ішмаель були вигнані назавжди. Біблія не дає деталей про їх подальшу долю, окрім історії про їх порятунок в безводій пустелі і короткого повідомлення про одруження Ішмаеля на єгиптянці.

Аврам, тим часом, пройшов через дуже серйозне випробування. Бог наказав Авраму принести Іцхака в жертву (Буття 22). Аврам послухався. В найкритичнішу мить, на жертовнику, коли ніж був вже занесений над Іцхаком, Бог послав ангела зупинити руку Аврама. Виявилося, що вся історія з жертвопринесенням була не більш, ніж випробуванням віри Аврама.

Ісламська традиція дає набагато більше деталей про ці події. І не дивно, адже син Ібрагима (Аврама) Ісмаїл (Ішмаель) вважається батьком арабської нації.

Коли Огарь та Ісмаїла остаточно вигнали, Ібрагим відвіз їх в пустелю долини Мекка, і залишив їх там, віруючи, що аллах поклопоче за них. Як і по біблії, Огарь знайшла джерело води – колодязь Зам-Зам. На згадку про це, паломники, які чинять Хадж, проходять сім разів між горбами Мавах і Сафа.

Каравани, які проходили мимо, купували воду у Огарь, і зупинялися в цьому місці. З часом навкруги колодязя Зам-Зам виникло поселення Мекка. В один зі своїх візитів Ібрагим побудував на священному місці встановленому ще Адамом кубічну споруду, відому як Кааба. Тепер, на початку Хаджу, паломники повинні обійти навкруг Кааби сім разів. В перебіг історії Кааба стала місцем поклоніння ідолам. Більше 300 ідолів були поставлені в Каабі. Розгнуздані язичницькі ритуали чинилися навкруги священного місця. Але, знайшовся пророк, який покінчив з цим. Це був Муххамед - засновник ісламу. В 622 році він втік з язичницької Мекки до Медіни (Хиджара). Рік Хиджари вважається початком мусульманського місячного календаря (зараз 1426 рік). В 630 році Муххамед повернувся до мекки переможцем і вигнав язичників з Кааби.

Кааба
Picture is a courtesy of Channel4 ( www.channel4.com )

Пам'ятаючи про тяжке випробування від Бога, відносно Ісхака (Іцхака), Ібрагім особливо жалкував про сумніви, які він відчував, ввіжаючи сумніви спокусою сатани. Так, що він з Ісмаїлом відправлявся в Міну і кидав камінням у стовпи, які символізували сатану. Це власне і лягло в основу Хаджу. Муххамед відновив Хадж, забутий з часів Ібрагима. Після смерті Муххамеда в 632 році, двісті тисяч його послідовників вчинили Хадж, з'єднані духовною силою створенного ним ісламу. З тих пір Хадж чиниться щороку. Протягом 1326 років мільйони каменів кидаються в кам'яні стовпи на згадку про душевні сумніви Ібрагима.

Позавчора (четвер, 12 грудня 2006 року) 363 паломники загинули в тисневі у стовпів сатани. Представник МВС Саудівської Аравії повідомив, що декілька чемоданів впали з проїжджаючих автобусів і перегородили дорогу до підходу до трьох ритуальних стовпів, внаслідок чого і утворилася тиснева. Сили правопорядку спробували очистити територію, але у той час, поки автомобілі відвезли трупи і евакуювали поранених, тисячі паломників продовжували ритуал, який необхідно закінчити до заходу сонця. Аналогічні випадки в процесі ритуалу трапляються не вперше. В 2004 році понад 250 паломників були затоптані. Сумний рекорд був встановлений в 1990 році, коли в долині Міна в тисневі або від задухи загинули 1426 чоловік.

Проблемою є короткий час, який залишається на кидання каміння. Мусульмани шиїтів можуть кидати каміння з ранку. Суніти послідували прикладу шиїтів. Проблема в консервативних вахибийских мусульманах, які повинні встигнути накидатися камінням з моменту закінчення полуденної молитви до заходу сонця. Принц Найеф бин Абдель Азіз міністр внутрішніх справ Саудоаськой Аравії звернувся до імамів з проханням знайти у висловах пророка Муххамеда і Корані положення дозволяюче кидати каміння довше. Ісламські фундаменталісти вже встигли відмовити впливовому принцу.

Найважливіше свято іудаізму.

25.04.2005

Пам'ятаєте Господню вечерю в евангелії Від Матфея 26:20-29, Від Марка 14:10-30, Від Луки 22:7-38 і від Іоана 13-17? Йдеться про пасхальну агаде – Ісус, дотримуючись порядку «седеру» єврейської пасхи «песаха», розламує надвоє мацу, мочає її в тертий хрін, промовляє молитви. Так песах святкували на початку нашої ери (за часів імператора Августа), майже також він святкується і тепер.

Що це за свято? Чому воне таке важливе?

Приблизно 3500 років тому єврей Моісей, вихований при дворі фараона, ховався від правосуддя (після вбивства наглядача) в Моавітській пустелі. Там в пустелі Мойсею з'явився Бог в образі куща, що горить але не згоряє. Бог наказав Мойсею повернуться до Єгипту і вивести всіх євреїв в Ханаан (Ізраїль) звідки вони до Єгипту і прийшли за часів Йосипа (см Буття). Це відбулося після смерті Рамсеса 2-го, що дуже довго жив, пригноблюючи всіх, і особливо, євреїв.

Моісей так і зробив - повернувся до Єгипту, передав волю Бога народу і пішов до фараона просити випустити народ на молебен до пустелі. Євреї були рабами фараона і не могли вільно пересуватися. Фараон відмовив Мойсею, і за це Бог покарав Єгиптян перетворивши воду на кров. Це повторювалося десять разів – Мойсей просив фараона, той відмовляв і Бог карав єгиптян послідовно жабами, мошками, песьими мухами, моровою язвою, наривами, градом, кониками, тьмою. На десятий раз ситуація стала дуже скрутною.

В ніч після десятої відмови ангел смерті пройшов по Єгипту і вбив первістків в кожній єгипетській сім'ї. Син фараона помер теж. Напередодні цієї страшної ночі Бог уклав з єврейським народом договір. Випускаючи деталі: за цим договором, євреї зобов'язані відзначати песах щороку, розказувати про песах своїм синам з покоління в покоління. Пасхальний агнець повинен бути заклан і його кров'ю треба помазати косяки дверей дома де його їстимуть. В ту страшую ніч, коли ридання і крики горя лунали по всьому Єгипту, в будинках, де їли пасхального агнеця і косяки дверей яких були вимазані кров'ю, ніхто не помер. Песах (в граматичному значенні) означає "проходження", значить, що небезпека пройшла (обійшла) еврїв (Вихід 12:27).

Зранку фараон наказав негайно вигнати євреїв з Єгипту. Натовп Еврев рушив геть. «І ніс народ тісто своє, яке не встигло закиснути... і пекли з нього прісні коржики». Бог наказав на песах є тільки прісний хліб (мацу) на згадку про вихід з Єгипту.
Незабаром фараон пошкодував, що відпустив євреїв і послав за ними в догонку армію.
Коли колісниці фараона наблизилися до стану біженців, північний вітер відігнав води Червоного моря даючи євреям пройти. Як тільки єврейський стан пройшов це місце, і армія фараона, переслідуючи євреїв, увійшла до зони відігнаних вод, вітер змінив напрям і води Червоного моря затопили кінноту. 

Найважливішими подіями для людини є ті, які відзначені Божею присутністю. Так і в житті народу, найважливішим стає свято на згадку про події виконаних Божею участю.
З віком деталі святкування дещо змінилися. Сучасний порядок – «седер» в деталях відрізняється від порядку описаного в Біблії. Але головне, незмінно – пам'ять про Божу присутність в історії.

Максим Сократський

Запитання по темі

Повернутися на початок сторінки

Про малоочевидне і важкодоказове

20.04.2005

Міфи

Чи багато міфів ми знаємо? Знаєте про Осиріса та Іссиду і його брата Сета? А про шумерського Гильгамеше або ведийских братах Ашвінах чули? А хоч пару грецьких класичних взялися б назвати? Ми мало знаємо міфи і це природно.

Сказати, що знання міфів є насущною необхідністю нашого життя, буде неправдою.

Я візьму сміливість стверджувати, що стародавні міфи присутні в кожній нашій оцінці ситуації, ухваленні рішення, дії.

Декілька прикладів :

Приклад 1
У всіх народів світу існує космогонічний міф про відділення Неба від Землі (китайський міф про Паньгу, египетський про Шу и Тефнут , ведиський про Брахму....)
«Співав Орфей про те, як колись і суша, і небо, і море,
Раніше в одну перемішані будучи форму,
В згубному розбраті потім відділилися одне від іншого
І серед ефіру своє незмінне зайняли місце»
Аргонавтика ( I ,496-499) Аполонія Родоського
«Хіба не бачили ті, які не вірували, що небеса і земля були сполучені, а ми їх розділили і зробили з води всяку річ живу»
Коран (21:30)
«Коли небеса відійшли від землі, ось коли,
Коли земля відійшла від небес, ось коли,
Коли Ан забрав собі небо, ось коли
Коли Енлідь забрав собі землю, ось коли»
Пісня про Гильгамеше (Шумер)

В багатьох міфах люди намагаються виправити перерваний зв'язок з небом і будують «Вавілонські башти» (Буття 11:1-9). Але богам на небі, як правило, це не подобається і вони знаходять спосіб перешкодити будівництву, зазвичай розділивши людей (вавілонське змішення). «Золоте століття» йде назавжди, адже райські умови золотого століття полягали в тому, що небо розташовувалося близько від землі і люди могли туди забратися. Після розділення спілкування з духами/ богами стає складним, вимагає медиаторів – посередників, «духовне життя» замінюється соціальним життям, ускладненою ворожнечею між розділеними людьми.
Наша віра в золоте століття, комунізм, загальне братство, через подолання соціальних проблем і об'єднання людей, є аттавизмом нашої свідомості – архаїчною уявою часів пізнього неоліту.
При Радянській владі (хто пам'ятає звичайно), ми 70 років будували Вавілонську башту. При цьому багато хто вірив в дику містику Марксизму-ленінізму. І не дивно, адже мифогема золотого століття – це один із структурних елементів людської підсвідомості, який нам дістався по спадку від дальніх, дальніх предків.

Приклад 2
У всіх народів світу існує космогонічний міф про «Світове дерево». Одна з самих вивчених тим в міфології: скандінавські міфи, іранська міфологія, стародавньо-російської фольклор ("На морі на Океяне, на острові Буянить стоїть дуб... під тим рунцом змія скоропея... І ми вам помолимося, на всі на чотири сторони поклонимося") і так далі і так далі.
Образ світового дерева засвідчений практично повсюдно або в чистому вигляді, або у варіантах - "древо життя", "древо родючості", "древо центру", "древо сходження", "небесне древо", "шаманське древо", "містичне древо", "древо пізнання". Світове дерево є для богів шляхом на землю. Зазвичай в коренях дерева живе змія а на вершині птах. Світове дерево є найпопулярнішим мотивом в зображеннях різних народів. Як правило, дерево займає центральне положення, а по його сторонах розташовуються різностатеві тварини (лев і львиця, олень і олениха).
Якщо міф про розділення неба і землі розказує про виникнення бінарної опозиции, то міф про світове дерево – це міф про медіатор – примеритель суперечностей. Боги і боголюди можуть спускатся на землю, а шамани подниматся. Саме на примиряючому світовому дереві здійснюються браки богів з богинями протилежних початків.
Картина розп'яття Ісуса Христа знаходиться в повній відповідності з типовою композицією світового дерева. На світовому дереві – хресті знаходиться Бого-людина, яка є медіатором між грішними людьми і Богом. По сторонах Ісуса двоє злочинців – один не віруючий (який зневажає Ісуса), інший - що повірив (який просить заступництва).
Абстрактний символ хреста/ розп'яття в християнській вірі легко зрозумілий, завдяки його смисловому збігу з архаїчним світовим деревом, мифогема якого – це структурний елемент нашої підсвідомості.

Пример 3
Сторони світу. Тут треба говорити про однe на перший погляд абсолютно незрозумілу обставину: у величезній кількості міфів і фольклерных сюжетів герой маючи намір проникнути на небо, замість спроби забратися туди по мотузці, на птаху, по дереву, рухається по горизонталі на край світу. Край світу як правило лежить «за морем». Казковий богатир долає фіксований набір перешкод, вибір яких підлеглий закономірностям переходу з одного світу в іншій. Зазвичай, подолавши море, герой впадає в сон типу шаманського трансу (Гильгамеш спить сім днів після переходу через море).
Схема сходження на небо по горизонталі так увійшла до структури людської підсвідомості, що навіть біблійний пророк Ілія перш ніж піднестися на небо на вогненній колісниці спочатку перейшов через Іордан (4Царств, 2:1-11).
Не дивно, що людей з прагненням до Бога часто тягне в похід (припустимо поломничий). Цілком можна допустити, що бажання
вчинити щось, що могло б наблизити нас до Бога, через призму нашої архаїчної підсвідомості, зове нас «на край землі» - в похід.

Максим Сократський

Запитання по темі

Повернутися на початок сторінки

Древо пізнання

17.02.2005